Повернення до акустики

Ми починали суто як акустичний проект. Предтечею був гурт «Брати Буендіа», –  створений суто під фестиваль «Зорі Надзбруччя» у Волочиську. Тоді вперше на загал було презентовано твір «Шлях до Небесної України», який пізніше ми записали з Андрієм Середою. Ансамбль був доволі сумбурний, втім як і виступ. Нас було троє з однією гітарою. Причому наш майбутній провідний гітарист – Сергій Белінський тоді грав виключно на роялі і танцював з бубном, а ще, майстерно жонглював стільцями на сцені. Дивний такий був тоді акустичний психодел, ми навіть взяли якесь місце в конкурсній програмі і журі порадило нам обов‘язково поїхати на відбірковий Червоної Рути. Тоді нас вибігло на сцену чоловік вісім з саморобними маракасами, бубнами, трьома акустичними гітарами, акордеоном. В Хмельницькому було діло. Ми потрапили до фіналу, потім стали дипломантами, потім розвалились. Далі, на уламках гурту, з гітаристом Сергієм перемогли на Срібній підкові у Львові 2000 року. І з проектом «Нечитайло, Джордж та Фітіль» знову стали дипломантами «Червоної Рути» цього разу в Києві, у 2001 році.
Нарешті, у 2004 році відбулось своєрідне відродження Грамоти. Ми виступали, знову ж таки акустичним складом, на першому фестивалі Шешори. Тому акустичний формат для нас , це як повернення в теплі мамині долоні, в плаценту юності, в романтичний пубертатний період. Але, ті самі інфантильні шати примірятимуть на себе дорослі дядьки, це теж треба враховувати. Крім того, спеціально для фестивалю, ми підготували кілька ексклюзивних прем‘єр. Серед них – страшна карпатська балада про любов та зраду у нашому лагідному прочитанні.

http://festyval.com/?p=641